Історія кавоварки

     Традиційно  мелену каву готують у джезві, а  саме: засипте мелену каву у джезву з розрахунку одна чайна ложка  кави на одну порцію, залийте водою, доведіть до кипіння та зніміть з  вогню. Повторіть цей процес 2-3 рази до утворення ароматної пінки.

     У 1800 році архієпископ Парижа Жан-батист де Беллуа винайшов краплинну кавоварку. У основу конструкції кавоварки покладено метод проціджування: крапля за краплею гаряча вода однократно проходить через розмолоту каву, стікаючи в іншу ємкість.    У 1840 році британський морський інженер Роберт Напьер, використовуючи принцип вакууму, винайшов машину кавоварки: каву переливали з нагрівального контейнера в приймальну судину, пропускаючи через фільтр.

     Першу велику машину кавоварки з використанням пари, яка могла готувати по дві тисячі чашок кави за годину, у 1855 році винайшов француз Едвард Лойзель де Санте. Ця кавоварка складалась із декількох великих баків, в яких вода проходила через спеціальний клапан і пропускалася через мелену каву. Така машина кавоварки викликала сенсацію на Паризькій всесвітній виставці.

     У 1901 році міланець Луїджі Беццера запатентував кавоварку для барів та ресторанів, що використовує тиск пари і завдяки цьому дозволяла отримати свіжозаварений напій на очах у замовника. Саме з цієї машини розпочалась історія сучасна кавоварка Еспрессо.

     У 1948 році італієць Ахілл Гаджіа удосконалив прилад, винайдений Лойзелем, і створив машину-еспрессо, на якій можна було приготувати також капучіно (отримав свою назву по схожості кольору з одягом ченців ордена Капуцинів).

     Найбільш  простим та швидким способом є  приготування кави в електричній  кавоварці.